Артроз – захворювання хронічного характеру, у якому уражаються суглоби з поступовим руйнуванням хряща. Згодом патологічні зміни наростають та залучають капсулу, синовіальну оболонку, прилеглі зв'язки. Артроз діагностується у 5% населення переважно в осіб середнього та похилого віку.

Причини захворювання та фактори ризику:
Первинний артроз виникає без видимих причин та попередніх захворювань. Фахівцям частіше доводиться стикатися з вторинним артрозом, який виникає на тлі таких патологій:

• механічні травми;
• дисплазії, наприклад, уроджений вивих стегна;
• неспецифічні та специфічні запальні реакції;
• метаболічні порушення;
• захворювання крові;
• слабкість сполучнотканинних структур;
• аутоімунні захворювання.

Фактори, що призводять до виникнення артрозу:

• літній вік:
• зайва вага;
• неправильна організація праці, тренувань, у яких зростає ризик настання травм;
• спадковість;
• попередні високотравматичні оперативні втручання.

Патогенез та класифікація:
При артрозі відбувається порушення нормального утворення клітин хрящової тканини. В результаті вона стає шорсткою, що ускладнює нормальне ковзання суглобових поверхонь при пересуванні. Згодом з'являються осередки звапніння, у центральній зоні утворюються кісти. Через постійні травми капсула і синовіальна оболонка стають товщі. Значне руйнування хряща призводить до утворення анкілозів.

Стадії захворювання.

1. Виражені зміни немає. Хрящ погано забезпечується поживними речовинами. Знижується його стійкість до навантажень.
2. Відзначаються зміни у структурі хряща, з'являються кісткові розростання. Людина відчуває біль, тяжкість.
3. При останній стадії хрящ сильно витончений і деформований. Зазначається патологічна рухливість суглоба, що поєднується з обмеженням природного обсягу рухів.

Симптоми артрозу:
Розвиток захворювання відбувається поступово. Перша ознака, який завжди сприймається як сигнал про початок хвороби, – це хрускіт, який згодом стає постійним. Дещо пізніше приєднується тяжкість, малорухливість, дискомфорт, а потім біль. Відчуття болю невдовзі минають після початку рухової активності. Однак при значному фізичному навантаженні вона проявляється знову. Вночі, а також у період негоди больові відчуття стають виразнішими. Через біль м'язи, що оточують суглоб, спазмуються, що супроводжується обмеженням рухливості. Згодом може розвинутися кульгавість і різке обмеження згинання та розгинання суглоба.
Візуально не наголошується на помітних відхиленнях від норми. Суглоб може бути трохи збільшений у розмірах. При пальпації відзначається невелика болючість. Ускладнений артроз супроводжується помітним спотворенням суглоба та приєднанням контрактури. Подібні зміни призводять до інвалідизації та неможливості переміщатися без допоміжних засобів, наприклад милиці.


Діагностика та лікування:
Крім скарг пацієнта, а також огляду, пальпації, лікар вдається до додаткових методів дослідження. За допомогою рентгенографії вдається встановити рівень ураження тканин, виявити наявність ускладнень, визначитися з тактикою подальшого лікування. Якщо рентгенівського знімка замало точної оцінки стану суглоба, проводиться КТ і МРТ суглоба.Лікування артрозу проводиться за участю різних сучасних методів. Комплексна терапія забезпечує стійкий терапевтичний ефект.